Розділ «Русалки»

— «На Русалнім тижні русалка може затягнути в воду».[1503]

— «То русалки гельготали. Гельгочуть, гельгочуть».[1504]

У с. Грудках зафіксовано оповідку про те, як «русавки гналися з жита, розірвали дівчину».[1505] Наведені переконання втілені не лише в розповідях та оповідках, але й у бувальщинах. Окремі з них доволі реалістичні: «Йду я, йду, аж тразь — стала передо мною — сорочка біла, хустка біла, пацьóрки: всьо на їй таке весільне біле вбранеє. І йде просто на менé. Ліцо в ліцо йде. А я тако: «А ти, кажу, куди?!» Як почала вона мені щипатиси. У правці. Ледви ду хати дуйшла. І так… і вже я й не знаю, де вона мені поділаси».[1506]

На історико-етнографічній Волині від русалок також не сподівалися нічого доброго, вважаючи, що ті можуть утопити чи залоскотати. А переважання сприйняття русалок як померлих засватаними незаміжніх дівчат зумовило тут наявність специфічної мотивації того, чому саме русалки можуть утопити — це вони «беруть собі пару»:

— «І хлопец як ходить до дівчини, да дівчина в такий день помре, то вона його викликає да і затягне і їго туда. Ну вікликає: вона віходить, а він до єї віходить. Там, де колись встрічалися, ну туда віходить. І вона з їм буде ходить, і все, а як вже довго будуть ходить, то вона його забіре, він помірає».[1507]

— «В нас оце років зо двацить було: стара дівка вмерла, і хлопець пішов купатися й втопився, прямо його втягнула— вона собі пару взяла».[1508]

Оберігалися від русалок переважно за допомогою «татарського зілля» (аїру), полину, м’яти та «тої» (аконіту), тобто відомих рослин-апотропеїв, переважно з різким запахом, які нібито дуже «смердять» русалкам (ці рослини розкладали по хаті, клали під ліжко, натирали дітей полином або навіть керосином). Хрестоматійною вже стала оповідка, згідно з якою русалки під час зустрічі питають: «Полин чи петрушка?» Якщо відповісти: «Полин», — русалка відмовить: «Сама ти згинь», — і не чіпатиме. Якщо ж відповісти: «Петрушка», — русалка скаже: «Ти ж моя душка», — і залоскоче.[1509] На Овруччині оберегом від русалок вважали волошку.

Окрім того, поліщуки клали під бік ножа або серпа, защіпали на одязі шпильку тощо: «Мати казала покойненька колись: «Бері ти голку собє застиркáй, як ідеш у поле сама. Серпа з собою бери. У падýшкі ложи ножа».[1510]

Використовували й інші обереги проти русалок. Одним із них є відомий засіб проти нечистої сили — скрутити дулю. Щоправда, дехто з респондентів вважає, що «то якби дулю дав, то прибєгло б і могло б замучить».[1511]

На Камінь-Каширщині оберегом від русалок під час праці в полі на Русальному тижні був хліб:

— «Як робить в полі, то сама не йде, то вдвох-втрох. Ми все брали хліб, то з хлібом безпечно йдеш. Хліб самий главний».[1512]

— «Казали: «Йди з хлібом, то безпечно буде. То Господь тебе стереже, хліб свіжий».[1513]

У цьому ж районі почерпнуто інформацію про те, що «хазяйка йшла жати і брала біле плаття, шоб русавка втікала з льону».[1514]

На Костопільщині вірили, що русалка не піде в льон; а йдучи в поле, брали із собою ще й свячену воду: «Колись казали, шо як… заґольґочуть людину… А я знаю? Свячена вода помагала. Колись одна баба на сьой Росалний тиждень полола льон. О. І прийшла росалка. І вона взяла в банячку води і поставила на розорі. А сама полола льон. І приходить така… дєвчина вбрана така. Каже: «Дай мнє води». Вона каже… а вона знала, шо то росáлки: «Там на томуво… на розорі. — Ка’: — бери». — «Я хочу, шоб ти подала». Вона їй: «А, йди там… сама напийса». Каже: «Га! Хитра ти! Хитра ти!» Але в льон росалка не лєзла. Колись такий розговор був».[1515]

До Трійці хату та обійстя замаювали зеленню. Залежно від місцевості використовували гілля клена, липи, берези, осики, дуба, ясена, калини. З трав обов’язковими були лепеха, рідше «шовкова трава» («канаркова трава очеретяна», чи «двокісточник очеретяний») чи чебрець, м’ята.

Клечання зазвичай прибирали через три дні, тиждень, а то й пізніше. Водночас на Яготинщині його обов’язково забирали вже на третій день, інакше «спать буде хотіться»: «Клен і осику. Ну, прибірають, шоб… Зелена неділя, це такий обичай, шоб уклéченне у хаті все. Три дні не викидали, а на третій день викинуть, бо спать буде хотіться. Не будуть діла робити, а тіки спать. Як не забрать гіллячок, дак буде тодє сон великий — діла не робитиму, тіки спать».[1516]

Троєцькі деревця й трави наділяли різноманітними магічними властивостями. Зокрема, вони були й оберегом від русалок:

— «Шоб вберегтися, зелене все клали, коло хати забивали зеленії палки, шоб не лізли вони (русалки — В. Г.) в хати: так, наче запинки такії робили, бо вони в хату лізли. Боже мой! Цілі дерева вирубували, і застругували, і забивали в землю».[1517]

— «Клін, кльонóве листя, липéха, в озері в нас є, ідемо рвемо і прикрашаємо… калиною… — такими. В хаті на підлозі, і надворі липехою стелили. І даже клін і калину — то даже оно затикали од вулиці на вікна. А ці гіллячки — вони дуже мають до русалок. Бо на Зелені святá і на кладбіща не ходять, бо русáлки ходять, виходять… тиждень же вони ходять по житови, і вони… так як зустрічають їх, так як тоже символ такий… Тіє голлячки, да, для русалок. Як ними побий, по… то, кажуть, уся нечисть із хати виходить. Від русалок [ті гіллячки]. Шоб не закликати до хати, шоб в хату не вбралася».[1518]

— «Клéчаннє — із ліпи… Рубали клечаннє: і в хаті ставили, і перед порогом такі цілі вирубували да ставили. Із ліпи. І траву шовкову, кажуть, трава шовкова, — до рвали да скрізь іструшували: по хáтах іструшували, і в сíнцях, — скрізь повитрушуване було. І татарка. Оце татарка, м’ята, пахуще, файне, — оце цім усе… Ну, кажут, шоб врагі не заходили в хату. До ставілі це. Русáлки шоб не щипали да не ходили».[1519]