Розділ «Відьма»

Петро-Петро, де ти бував?

У чистом полі в межах лежав:

Стерог я жита, ще й пшеницу,

Ше й тую вєдьму-чаровницу,

Шоб по полю не ходіла,

Шоб з межі роси не збірала,

Шоб у коров спору не ’дбірала.[2015]

А хто не пойде на Купайло —

Шоб рукі й ногі по’дбирало,

А хто не війде вогню класти —

То загадаєм собак пасти,

А хто не вийде розкладати —

То загадаєм заганяти.[2016]

У наведених піснях звучать ті мотиви, які загалом характерні для уявлень про відьом. Зокрема, ідеться про їхній зв’язок із чортом, про шкоду худобі й збіжжю, про вміння чаклувати, збирання трав тощо. По суті, купальські та петрівчані пісні певною мірою мали оберегову функцію, спрямовану саме проти відьом («будут дєвки смолу брати да в’єдьмам очі заливати»). За народними уявленнями, купальський вогонь пече відьму, вона не може брати участі в загальному святкуванні. Звідси приказка: «Хто не пойде на Купайло — шоб рукі й ногі по’дбірало». Варто також зазначити, що спорадично купальське деревце називали «відьмою», а втопивши його, хутчіш утікали й не озиралися, «щоб відьма не зловила».

Смерть відьми. Повсюдно в Україні вважають, що «знахурі» й відьми страшно мучаться, помираючи:

— «Важко канать йой. Знаєш, як їє мучить? Ногамі посуче перше, покамість…»[2017]

— «Знахурі, вони мучацця. Аякже. Вони людям роблять, вони потом страдають. Н’а шо ти їму зробиш? Поки не прийде смерть, хлопці».[2018]

— «Мучацця. Одмучицця своє, і всьо. Але так, каже, шо вона знахорувала, то вона і мучицця. Але хто його знає…»[2019]

— «Як то були ворожки, паршиве людям робили, то вона спокійно, та ворожка, не вмре».[2020]

— «Кажут, шо кєжко вмирати, як вони шось ворожіт».[2021]