Вершники на Інгулі

отже, й не мала назви) вулиці Верхньої Донської (до В. Перспективної) у

Дворцовую, тобто українською мовою Палацову. На початку її у добротному,

просторому приміщенні військове керівництво почало влаштовувати свої

найвелелюдніші танцювальні вечори і бали, на які з’їжджалися офіцери з усіх

полків

2-го

резервного

кавалерійського

корпусу,

дворяни

з

Єлисаветградського та інших повітів.

Будівництво палацово-корпусних приміщень сприяло розвитку

Ковалівського передмістя. 1848 р. військове відомство придбало у приватних

осіб землю між майбутніми корпусами для “плац-парадного місця” (напроти

палацу через Палацову вул.) та парку (за плацом – у бік В’язничного, згодом

– Училищного, провулку, напроти корпусного будинку та зимового манежу

через вул. Кавалерійську, тепер – Орджонікідзе). Їх, у т. ч. бульвар (у 1834 р.

на цьому місці знаходилося дерев’яне приміщення міської богадільні,

утримуваної на пожертви і відсотки з капіталів, пожертвуваних генерал-