Вершники на Інгулі

решітчастого

паркану

здійснив

міський

архітектор

А. Достоєвський.) Спочатку будівництво велося купцем 3-ї гільдії

П. Щедріним, після його смерті – за казенний рахунок тією ж комісією, що й

палацово-штабний комплекс. До ковалівського приходу відносився цвинтар,

на якому також була дерев’яна церква. 1852 , 1854 і 1857 рр. кам’яну церкву

32

ремонтували. При ній були лавка для продажу свічок, сторожка, кам’яна

огорожа.

Таким чином, у середині ХІХ ст. цей район прикрасили церква, манеж

і три величних казенних триповерхових будинки, у яких розмістилися штаби

зведеного кавалерійського резервного корпусу та Новоросійського

військового поселення. У головному з них були спеціально оформлені та

вмебльовані кімнати для приїзду царя з його двором. Фактичне тимчасове

епізодичне переміщення складу “дворца” із Неви на Інгул, вочевидь, дало

назву приміщенню на початку вулиці – “дворец” (палац). Відтак було

перейменовано частину (є й думка, що раніше вона була незабудованою, а,