Вершники на Інгулі

передали й відремонтований “палац” по вул. Леніна та казарми з боку

педінституту між стадіоном та вул. Шевченка. До останнього перебазувався

із Кременчука 406 артилерійський полк, який входив до дивізії. Частину

складали два стрілецьких та артилерійський полки, зенітний дивізіон,

розвідрота, саперний батальйон, медсанбат (на місці теперішнього “Дитячого

світу”), похідна хлібопекарня, музичний взвод, авторота. Остання, зокрема,

забезпечувала переміщення 37 мм гармат зенітників машинами

американського виробництва, в кузові яких розміщувались особовий склад і

боєзапас. Були і “вілліси” на чотири особи для командування (цей легковик

теоретично теж міг тягнути гармату, але на першій швидкості). 1949 р.

замість них почали надходити вітчизняні “газики”. Командирами дивізії були

генерали Ковтун-Станкевич і Макаренко (його син теж служив у частині).

Відбулося

оновлення

особового

складу.

Перше

поповнення

у

кіровоградський період припало на 1948 р., коли на строкову службу