Вершники на Інгулі

Палацовою вулицею, заходили до кондитерських, торговельних закладів,

готелів, театрів, цирку. Ряд ветеранів згадували фахові й людські якості

швейцара Віктора, учасника Російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр., який

працював у ЄКУ з 1884 р. до кінця його діяльності.

Загалом книга складається з 11-и глав. Післямова розпочинається

зізнанням про майже повну відсутність відомостей за період від заснування

школи до 90-х р. ХІХ ст. За 52 роки заклад випустив понад 5 тис. офіцерів,

які взяли участь у війнах Росії з Туреччиною, Японією, Першій світовій та

громадянській. Звинувачуючи тут, як і в деяких попередніх місцях, “палачів

Росії – більшовиків”, не пояснюється, чому саме вони, а не біла російська

армія, вийшли переможцями у громадянській війні.

“Нариси” пробуджували ностальгію за неіснуючими вже державою й

училищем, містили надію на відроджену “вільну Росію” під двоголовим

орлом, сприяли гуртуванню ветеранів, розкиданих по кількох континентах

планети. Чи дожив хтось із них, ровесників ХХ ст., до Росії Єльцина і чи

впізнали вони в ній свою вільну державу?

281

У СТАРИХ СТІНАХ – РЕГУЛЯРНІ ЧАСТИНИ

1944 р. після визволення Кіровограда встановили зенітну установку

для захисту міста в парку ім. В. Леніна, якому тоді було відновлено