Вершники на Інгулі

льотчика.

Б. Чижов пам’ятає, як на подвір’ї дивізії по вул. Леніна на поч. 1953 р.

готувався на трампліні до свого першого стрибка в аероклубі. За півроку до

цього вступив до будівельного технікуму, який розміщувався поруч, на розі

вул. Леніна та пров. Театрального. Із одногрупниками бігали на фіззарядці

біля “могутніх розвалин комплексу військового містечка – чудового

архітектурного ансамблю червоно-білого кольорового вирішення з

підкресленими карнизами й консолями під вікнами, та мріяли взяти участь у

його відбудові. Легенда гласила …, що цегляна кладка стін була виконана на

розчині, замішаному на яєчних жовтках, гранітні блоки фундаменту – на

свинцевих прокладках. В останньому ми переконувалися самі, копирсаючи

ножиком між блоками”. “Палац” же відремонтували 1955 р.

Ознайомившись із книгами Б. Чижова і отримавши в нього номер

283

телефону ветерана дивізії, учасника Великої Вітчизняної війни, кіровоградця

і для мене – вже легендарної людини – П. Банникова, набираю його номер в

дні відзначення 70-річчя визволення Києва. Павло Олексійович розповідає,

що 100-а Свирська Червонопрапорна військово-десантна дивізія прибула з

Білої Церкви до Кіровограда 12.05.1947 р., розташувавшись в приміщеннях

по вул. Орджонікідзе напроти парку ім. Леніна й театру. Згодом частині