Вершники на Інгулі

корені Ковалівки, порівняно з Єлисаветградом, може свідчити українська

назва передмістя в російськомовному написанні. Тож походить вона,

можливо, з козацьких часів, коли тут, у зручному місці біля річки міг осісти

перший коваль (ковалі). І зустрічав тоді передзвін металу запорожців,

гайдамаків, гетьманців, які переїжджали Інгул на баских степових конях,

зупиняючись підкувати їх та перепочити. Могли вони тут, очевидно, і

замовити, нагострити зброю для захисту рідної землі від агресивних зайд. У

1770-х рр. біля Ковалівки, яка мала близько 50 будинків, у російськомовних

документах фіксувалися Кринична балка і Криничний хутір (також близько

50 будинків), що теж має свідчити про їх давніше походження, ніж фортеця

св. Єлисавети із сусідніми переселенцями. 1774 р. академік Гільденштедт

занотував у щоденнику своєї подорожі, що на цвинтарі поблизу згаданої

балки “буде споруджена тепер і церква”. 1841 р. дослідник минувшини міста

Г. Соколов писав, що мешканці Ковалівки переважно займалися

перевезенням та чумацтвом, мали рогату худобу та коней. В укладеному

П. Семеновим-Тяншанським

географічно-статистичному

словнику

Російської імперії (1865 р.) Ковалівка називається кращим передмістям

Єлисаветграда, яке суперничало “своїми спорудами з Перспективною