Вершники на Інгулі

реабілітували і призначили командувати бригадою в Середній Азії”, – згадував

Стученко. Начальником кавшколи призначили кавалера чотирьох орденів

Георгія та двох – Червоного Прапора і срібної шашки Д.А. Шмідта, який до

цього служив командиром дивізії (замінивши і на тій посаді Сосєдова)

Червоного козачого корпусу. Через 2 роки він залишить Зінов’євськ. В книзі

“Зрада батьківщині” (М., 1999) В. Рапопорт і Ю. Геллер пишуть, що,

протестуючи проти провокаційного виключення напередодні ХV з’їзду партії

уродженця Бобринеччини Л. Троцького з лав комуністів, Д. Шмідт прибув до

Москви, де при свідках нецензурно вилаяв знайомого ще по епізоду

громадянської війни Й. Сталіна, пообіцявши йому “вуха відрізати”. При цьому

він, у черкесці з папахою на голові, дістав уявну шаблю. Господар Кремля

цього не забув. Квартиру Шмідта відвідував уродженець Єлисаветграда,

письменник Ю. Олеша, з ним виявив бажання познайомитись виходець із

Новоархангельщини Н. Рибак. 1936 р. командир 8-ої окремої механізованої

(єдиної в РСЧА важкої танкової) бригади Київського особливого ВО

заарештовується. НКВС і прокуратура вбачали в ньому постать, зв’язкову між

троцькістами та військовими, йому інкримінували намір вбити наркома

оборони Ворошилова. Не допомогли і заступництво командувача КВО Якіра,

який з цією метою зустрічався зі Сталіним. Згодом Якіру інкримінують зв’язок

зі Шмідтом. 1937 р. комбриг був засуджений до розстрілу. 1957 р. Шмідта