Вершники на Інгулі

вийшов помічник командира ескадрону Карпов (загине у Великій

Вітчизняній війні). Високо оцінював мемуарист кваліфікацію педагогів: “У

минулому вони викладали в юнкерському кавалерійському училищі, були у

великих чинах – полковники і генерали. Відносилися вони до нас стримано,

без особливої прихильності, але передавали знання добросовісно. Такими

були викладач фортифікації Патер, викладач військової адміністрації,

колишній генерал або полковник генерального штабу Левін, Кузнєцов та

інші. Лише викладач тактики, колишній генерал Ротштейн загравав із

курсантами…, але заняття свої вів не завжди зрозуміло. Викладачів

військових наук…, що не служили в царській армії, тоді ще не було. Тільки

викладачі соціально-економічних дисциплін… Горшков і Дубовицький були

нагороджені за бойові заслуги орденами Червоного Прапора. Вони закінчили

прискорений курс підготовки і досить успішно читали лекції. Душевно

відносилися до нас викладачі з російської мови та літератури Єленевський і з

математики Грузинов”. Дружина останнього вдома розповідала гостям-

курсантам “про життя й навчання юнкерів, про їхній етикет, гульбища та

дуелі... До знайомих... навіть якщо вони жили за двісті метрів від училища...

юнак мав обов’язково під’їхати екіпажем або візником”, у білих рукавичках.

За умов дефіциту продуктів і одягу, економічних труднощів,

невлаштованості побуту у повоєнні часи була великою кількість