Вершники на Інгулі

бойовими будьонівцями.

З товариським вітанням, Д. Бідний”.

(“Зінов’євський пролетар”. 1 травня 1930 р.)

Влітку 1924 р. єлисаветградці відмовилися від імені “коронованої

визискувательки, гнобительки й повії” (як називали тоді в пресі і на мітингах

імператрицю Єлисавету Романову), доньки Петра І, замінивши його в назві

міста на Зінов’євськ на честь земляка. Наказом РВР СРСР № 1265 від 31

жовтня змінилася і назва кавалерійського закладу на Українську кінну школу

(УКШ) ім. т. Будьонного. Того року до неї приєднали кінну частину школи

Червоних старшин у складі 93-х юнаків з 50-а кіньми.

Докладалися зусилля до суцільної мовної українізації. Але ідеї

українізації було обійдено у виховній роботі, орієнтованій на календар

революційних подій і поточні завдання Компартії та влади. Відбулася

раціоналізація позанавчальної роботи: із гуртків залишилися лише художні

та спортивні. Проводилися вечори по ескадронах та, в окремих випадках,

232

класах. Зазначимо, що в організації навчально-виховного процесу закладу

брали участь, окрім начальника школи, також військком, комісар,

начальники навчальної й муштрової частин, артилерійського й

скорострільного відділень, помічники з навчальної частини цих відділень,