Вершники на Інгулі

обирали лабораторії і предмети та занотовували процес своєї роботи на

спеціальному аркуші. А викладач на своїх аркушах відмічав виконання

завдань програми. Проблеми полягали у складності розподілу часу та

завдань. Найбільше відвідувалися теплі лабораторії, в той час, як холодні

пустували. У листопаді в Харкові на з’їзді начальників військово-навчальних

закладів було проаналізовано досвід цієї методики занять.

Того року дещо покращилось харчування й забезпечення фуражем.

Овочі частково постачалися із шкільного городу, цукор вимінювався на

ринку за інші продукти або вживався сахарин. Штаньми юнаки були

забезпечені на 50 %, чобітьми – на 80 %. Техконтора “Військбуду” в

навчальному флігелі засклила рами, зробила деякий ремонт у малому манежі

й господарських будівлях. Як ідеться в історичному нарисі школи,

змінювався і внутрішній зміст стін закладу: “Предметові класи, що раніше

носили музейний характер та відволікали увагу юнака силою непотрібних

часто речей, упорядковуються, що допомагає планомірному проробленню

програми”. Цього року майже вдвічі збільшилося число книг у навчальній

бібліотеці – 23 тис., значною мірою виданих у перші роки радянської влади.

Діяли постійні – мистецькі, спортивні, політичні (радянського будівництва,

революційного руху, економічний, марксистський), загальноосвітні

(літературний, математичний) та періодичні (тематичні) – драматичний,