Вершники на Інгулі

групу старшин на чолі з добре знайомим із цими місцями Мелешком для

організації визвольної боротьби проти денікінців. 1.1.1920 р. добровольці

залишили повітовий центр під натиском українських повстанців, які увійшли

до Лелеківки, середини Єлисаветграда, але місто, зрештою, було взяте

212

радянськими військами. За деякими даними при евакуації вказаного дня

денікінці передали владу в місті “Спілці металістів”.

ІЗ ТАГАНРОГА – ДО ЄЛИСАВЕТГРАДА:

КІННА ШКОЛА ЧЕРВОНИХ КОМАНДИРІВ

(1920 р.)

“Не Денікін змусив нас залишити Україну, а грандіозне повстання,

яке підняло проти нас українське сите селянство… У ньому прокинувся

вільний дух запорозького козацтва і гайдамаків, що спав сотні років… Нам

необхідно повернути Україну Росії. Без України немає Росії. Без українського

вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона

задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами… Ні на хвилину не

забувайте, що Україна має бути нашою, і нашою вона буде лише тоді, коли

буде радянською, а Петлюра викинутий з пам’яті народу назавжди”.

(З таємної інструкції головнокомандувача збройних сил Радянської

Росії Л. Троцького (Бронштейна) більшовицьким агітаторам перед