Вершники на Інгулі

вирушивши 19 числа до Умані. На час поїздки, ще в грудні йому дав свою

козацьку шинелю, пробиту в бою за київський арсенал (без поранення),

голова Директорії Петлюра.

Про долі деяких відомих єлисаветградців, у т.ч. пов’язаних з

кавучилищем, зустрічаємо згадку в листі князя О. Ерістова до Р. Ельворті в

Англію 1923 р.: “Ваш сусід, генерал Лишин, – ця благородніша людина, його

старший син помер, молодший же в липні 1920 р. був убитий більшовиками

неподалік від мене під Каховкою і рідні його про це не знають… М-м

Самсонова – сестра А.А. Лишиної, шиє черевики і цим живе…”. В архіві

Ельворті збереглися й листи (опрацьовані кіровоградцем В. Смотренком)

випускника училища, денікінського генерала М. Холодовського, який вивіз

за кордон велику мистецьку колекцію.

Письменник П. Тичина залишив нотатки про перебування на поч.

травня 1920 р. в Єлисаветграді з капелою К. Стеценка: “Кавалерійські школи

справа і зліва площу оточують. На площі дротом участок загороджений:

могили… На деяких могилах трава вже висока, на інших тільки вінки або ж в

головах соняшник росте. Це свіжі могили. Оце недавно якихось євреїв

ховали”. Один з учителів “бурси” (біля Покровської церкви) розповів

приїжджим, що на плацу було поховано навіть Марію Никифорову. Після

концерту у театрі колишнього заводу Ельворті, який завершився “Заповітом”,