Вершники на Інгулі

рушила в Добров. Армію. В числі їх були: Вася Шевченко (старш. брат Колі),

Фальц, Толя Драбатковський, Юрій Мегден, мій брат Володимир (молодший)

і Ваня Кременецький (гімназист)… Мій полк, займаючи позицію на

Перекопі… був обійдений червоними і мій ескадрон… розсипався хто куди і

декотрі, добравшись до залізниці, вирушили в рідні краї. Так вцілів Коля і

Ваня Шевченки, мої сусіди по дачі, та Олександр Мюллер. За чутками вони

працюють у якомусь колгоспі біля містечка Рівне за 50 кілом. від

Єлисаветграда…”. Можливо, у спогадах йшлося про 1-й кінний

Вознесенський революційний полк, який прибув до міста у лютому 1919 р.

водночас з установленням радянської влади для “боротьби з

контрреволюційними бандами”. Саме той полк, за спогадами очевидця,

записаними кіровоградським краєзнавцем А. Юрченком, сплюндрував

поховання предка автора листа генерала Емануеля. Цитований лист в Архіві

Української вільної академії наук у США виявив кіровоградський науковець

Л. Куценко.

2 грудня в місцевій пресі йшлося про необхідність організації

добровольчого загону із старшокласників реального училища та класичної

гімназії для вивчення військової справи “боротьби з нечуваною тиранією

Бронштейна й Леніна”. Між тим, ще в жовтні командир Київської дивізії

армії УНР Тютюнник направив із Західної України на Єлисаветградщину