Вершники на Інгулі

Центральної Ради та місцевому військовому інспектору за Директорії, шлях

був неможливий.

Микола молодший не повернувся, вслід за батьком, до Радянської

України. І, напевне, вірно зробив. Тут навряд чи пережив би сталінські

репресії. За неповерненням була драма неможливості підтримання зв’язків

батька й сина. Ф. Шепель пише, що М. Тобілевич став відомим як

політичний діяч уряду УНР в екзилі. Помер учасник національно-визвольних

змагань, виходець із видатного роду корифеїв театру 1964 р.

Нещодавно письменник Ю. Хорунжий ознайомився із празьким

архівом Геник-Березовської, з якого спробував реставрувати долі

М. Тобілевича-молодшого і його матері Є. Базилевської. Матеріал увійшов

до його документального роману “Садовський садить сад – з Марією і без”,

приуроченого 150-річчю М. Садовського. Тут йдеться, що Базилевська

1898 р. поїхала готуватися до пологів у Прилуки до батьків на вул. Земську.

Сина назвала Миколою, якого невдовзі приїхав побачити батько. Наслідком

187

його зустрічі з Євгенією стало народження другого сина корифея театру

Юрія. На обох дітей Садовський висилав гроші. Молодшого сина згодом

забрав до себе. Але під час однієї з гастрольних поїздок залишений під

опікою далекої родички-домогосподарки Юрій застудився і помер. Згодом,