Вершники на Інгулі

тоді якимось кінним загоном… Мені хотілось роздивитись тепер сина

Садовського, але він спав, а якщо й прокидався, то лягав у протилежний від

мене бік. У Проскурові він вийшов із поїзда…”

(Б. Антоненко-Давидович. На шляхах і роздоріжжях. К., 1999.)

Сина корифея українського театру Садовського (Тобілевича) та

акторки його трупи Євгенії Базилевської з Полтавщини остання назвала теж

Миколою. Я. Тинченко в книзі “Офіцерський корпус Армії Української

Народної Республіки” пише, що з’явився він на світ у Києві в середині

1890-х рр. Єлисаветградське кавалерійське училище закінчив революційного

1917-го. Тобто, в останній випуск. У російській армії встиг дослужитися до

прапорщика. А далі юнак потрапить у вир часто змінюваних перипетій

боротьби за незалежну Батьківщину.

Прихід до влади Скоропадського. Вже 30 квітня Микола

призначається молодшим старшиною кінного дивізіону, а в листопаді –

командиром сотні кінно-гонецького полку Головного управління

185

Генерального штабу Армії Української Держави. Зазначимо, що в той час

його мама Євгенія створила в Прилуках аматорський театр ім. А. Чехова. За

Директорії з лютого 1919 р. Тобілевич командує сотнею Лубенського кінного

полку, у квітні призначається старшиною для доручень командувача