Вершники на Інгулі

Втім, Микола не закінчив навчання в столиці. До Єлисаветградського

кавалерійського юнкерського училища вступив наприкінці 1890-х рр. 24

вересня 1901 р. закінчив його за другим розрядом, вийшовши юнкером.

Зауважимо, що викладачі та юнкери училища, серед яких були й такі вихідці

з інтелігентних, високоосвічених родин, як Аркас-молодший (батько Миколи

мав гімназійну і університетську освіту), сприяли в останні десятиріччя ХІХ

– на поч. ХХ ст. певному піднесенню культурного рівня колишнього

військового міста Єлисаветграда і військовослужбовців регіону в цілому.

Через кілька місяців служби Микола стає корнетом 46-го драгунського

Переяславського полку. Під час російсько-японської війни Аркас прибуває до

11-го Читинського козацького полку 3-го Байкальського війська. У кінній

атаці отримав поранення в ногу. 1905 р. – поручик 8-го гусарського

189

Лубенського полку (за іншими даними – в запасі військ Приморської області,

згодом направлений до військ прикордонної сторожі Заамурської округи).

1906 р. – особистий ад’ютант командувача російських військ на Далекому

Сході, вірогідно, генерала Гродекова (можливо, уродженця Єлисаветграда).

Вказаного року другий очолить Туркестанське генерал-губернаторство (цю

посаду згодом обійме Самсонов). Аркас же звільниться в запас. З початком

Першої світової війни Микола Миколайович мобілізується до діючої армії в