Вершники на Інгулі

правового факультету Українського вільного університету (1929 – 1930 рр.) у

Празі М.М. Тобілевича. Водночас Микола Садовський писав тоді із столиці

Чехословаччини до Софії Тобілевич: “Миколка мій тут, зі мною, і поступив в

Університет на філософію. Хай буде філософом. Всім студентам тут дають

чехи пособіє, місячну платню, корон по 500. Все ж на харчі вистачить”.

186

У роки незалежності України краєзнавець Ф. Шепель у столичній

пресі з посиланням на справу ДПУ в архіві УСБУ в Кіровоградській області

на реабілітованих мешканців с. Глодос Сиваша, Хорунжого, Зубка, Мороза,

Пономаренка, Чуйка (за УНР входили до 6-ї сотні Дорошенківського полку)

писав, що в еміграції старшина армії УНР Ф. Мелешко був учителем-

репетитором М. Тобілевича-молодшого із загальноосвітніх предметів.

Садовський домовився з ним, що в розрахунок за це буде направляти гроші з

Києва до Глодос Злинського р-ну Зінов’ївської округи мамі Мелешка Олені,

що й робив після повернення в УРСР. Через це потрапив у поле зору

каральних органів Зінов’євська, Києва та Харкова. За деякими іншими їх

даними Мелешко надавав матеріальну допомогу сину Садовського, а той, у

свою чергу, – мамі першого. У чекістських документах йдеться, що за

драматичними творами Ф. Мелешка в Галичині успішно йшли спектаклі,

додому ж йому, співробітнику Єлисаветградського повітового комісаріату за