Вершники на Інгулі

козачої дивізії. 17.03.1920 р. стає підполковником. До евакуації

врангелівської армії з Криму перебував в Учбовому кавалерійському

ескадроні. На пароплаві “Русь” прибув до Галіполі. У Югославії викладав у

Миколаївському кавучилищі, очолював Товариство Галіполійців. Згадку про

зустріч з ним в еміграції залишив випускник ЄКУ П. Бассен-Шпілпер.

Подальша доля офіцера невідома. 1939 р. у варшавському часописі “За

державність” публікувалася його фото. Згадки про Козубського містить

184

стаття уродженця Глодос Мелешка “Південно-Східня група Дієвої армії УНР

та її командир отаман Янів” у “Вістях Комбатанта” за 1970 – 1971 рр.

НАЩАДОК КОРИФЕЯ

(МИКОЛА ТОБІЛЕВИЧ)

“Цей поїзд їхав аж до Вінниці… Серед військових впадав у очі

довготелесий старшина, що лежав ниць на шинелі, постеленій на підлозі. Він

кілька разів намагався лягти горілиць, але йому заважали остроги на

чоботях, які свідчили, що він кіннотник. “Це син Миколи Садовського –

отого знаменитого Садовського, українського артиста й режисера”, –

перешіптувалися цивільні пасажири. Одного сина української знаменитості

адмірала й автора “України-Руси” та опери “Катерина” Миколи Аркаса я

бачив у Києві під час короткого перебування там Директорії. Він командував