Вершники на Інгулі

званні поручика. Служить в Лубенському, Чеченському полках командиром

дивізійної військово-поліційної команди, обер-офіцером для доручень при

начальникові дивізії, у березні 1917 р. стає штаб-ротмістром.

У міжвоєнний період відбувається перший прихід сина автора

сценічної “Катерини” до театру. У драматичному аматорському гуртку

керованої Аркасом-старшим миколаївської “Просвіти” Микола перший раз

вийшов на сцену в ролі Карася у “Запорожці за Дунаєм”. 1907 р. тут грає (як і

сестра Оксана) в “Катерині”, котра мала великий успіх у глядача. Після

смерті батька Микола дебютує в опері М. Лисенка “Енеїда” у київському

театрі М. Садовського. Співає у виставах “Галька”, “Катерина”, “Пан

сотник”, інших операх і п’єсах, виступав в Одесі, у “Народному домі”.

Навесні 1914 р. Аркас реалізує свою мрію, відкривши власний театр на

переважно етнічно українській Кубані в Краснодарі.

Влітку 1917 р. Аркас очолює 7-ий ординарський ескадрон, який у

грудні був українізований, а згодом перетворений на Полтавську

партизанську кінну сотню. На її чолі у складі Запорізької бригади військ

Центральної Ради у лютому 1918 р. бере участь в боях під Києвом проти

більшовиків. У березні сотня несла варту біля найважливіших установ

столиці України. У квітні підрозділ реорганізували в Окремий Сердюцький

кінний дивізіон Армії УНР, який серед перших підтримав П. Скоропадського,