Вершники на Інгулі

курси (можливо, І курс) академії Генерального штабу. У мирний час далі,

напевне, було б і закінчення цього закладу. Та в умовах війни призначається

ад’ютантом штабу 6-ї кавалерійської дивізії. В російській армії дослужився

до штаб-ротмістра.

1918 року О. Козубський служить старшим ад’ютантом штабу 1-ї

кінної дивізії Армії Української Держави. 5 листопада він затверджується в

чині ротмістра з перейменуванням у сотника (зі старшинством з 19 грудня

1916 р.) У грудні очолює Курінь Смерті в Дієвій армії УНР. За спогадами

більшовиків-очевидців у Єлисаветграді петлюрівську владу представляв,

зокрема, галицький полк “Курінь смерті” Козубського, який базувався на

залізничній станції, звідки 7 лютого 1919 р. був витіснений більшовиками.

На боці останніх, а не мужніх захисників УНР, виявилася тоді військова

перевага на берегах Інгулу. Додамо, що галицький український курінь

згадувався в єлисаветградській пресі у зв’язку із захистом міста від німців у

грудні 1918 р. У березні наступного року Козубський стає командувачем

бронепотягу у Південно-Східній групі Дієвої армії УНР.

Після ліквідації Південно-Східної групи та переходу її особового

складу до Румунії Олександр Йосипович вирішує залишитися, перейшовши

до Збройних Сил Півдня Росії. Служить у своєму колишньому 4-му

гусарському Маріупольському полку, потім у штабі 1-ї Зведеної Донської