– Дурниці!
– Зовсім ні. Адже живий собака може відігнати надокучливих мух, які кусають його, тоді як дохлий лев не може зробити навіть такого. Хоча за життя він був і хоробрішим, і могутнішим від собаки.
– Ну-у-у… не знаю, не знаю, – де Брусі знизав плечима. – Але поясніть, будь ласка, яким чином живий пес і дохлий лев асоціюються у вас із моєю батьківщиною?..
– Незадовго перед нападом горлорізів ви так настирливо нагадували мені про священну необхідність служіння французькій короні, що я мимоволі заслухався. Тому запитую ще раз, що краще: бути дохлим левом чи живим собакою? Себто накласти головою посеред малоазійської пустелі під час нічної сутички з місцевими розбійниками чи залишитися серед живих і продовжувати віддану службу Його Величності королю?
– Та я би цим негідникам!..
– Що саме ви зробили б, цікаво дізнатися? Продемонстрували б колір вашої крові?..
У голосі Даріуша все ж таки проскочили саркастичні нотки, що аж ніяк не сподобалося запальному французу.
– Навпаки – перевірив би на них гостроту свого клинка!!! Тоді як тепер!.. Тепер!..
– Тепер, месьє де Брусі, ви маєте змогу продовжувати своє віддане служіння французькій короні… аж до того моменту, коли наші життєві шляхи розійдуться остаточно.
– Мені так здається, месьє Даріуш, ви занадто високої думки про власну персону.
– Аж ніяк. Просто у потрібний момент поруч з вами не буде достатньо холоднокровної людини, яка змогла б утримати вас від хибного кроку в нікуди.
– Ну, знаєте!..
– Хіба батьки не навчили вас у дитинстві оминати зайві перепони, щоб не збиватися з головного – вірного шляху?
Де Брусі вже й рота відкрив, знов збираючись дорікнути персіянину, як той мовив:
– А жертвувати менш значущим заради більш значущого навчили?!
Цього вже француз не стерпів. Виструнчившись і з викликом задерши підборіддя, він запитав:
– Скажіть мені одне-єдине, зробіть таку ласку: ви дворянин чи ні?
– Прошу?..
– Чи шляхетного роду ви, месьє Даріуш? – процідив де Брусі крізь зуби.
Персіянин якось загадково посміхнувся й мовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 5 Перипетії купецького життя“ на сторінці 13. Приємного читання.