Розділ «Глава 4 Зрада Каштана ХаґА»

– А те, що месьє посол Вільнєв почне мене розшукувати.

– Дурниці! – відмахнувся Вишняков. – Вільнєв не може знати, що ви збираєтеся відвідати його.

– Він знає, запевняю вас.

– Якби вже встигли побачитися бодай раз, то послання де Шовлена ви передали б йому, а не носили б зашитим у капелюсі.

– Так, ми ще не бачилися.

– Ну то…

– Тим не менш, я вже встиг письмово повідомити месьє посла про моє прибуття. До вашого відома, аудієнцію призначено на післязавтра. Тож якщо я не прибуду на зустріч у французьке посольство…

Резиденти розгублено перезирнулися.

– Нічого, капітане, ми замінимо вас нашою людиною, – бадьоро зазначив Вишняков.

– Не вийде, месьє: капітана Якоба Хаґа вже багато хто у Стамбулі бачив. Рано чи пізно ваш хід буде викрито, а тоді месьє Григор Орлі нізащо не сунеться на територію Османської імперії.

– Зараз мова про вас, а не про цього зрадника…

– Чомусь мені здається, що вас цікавить саме він, а не я.

Резиденти знов обмінялися красномовними поглядами.

– З чого це ти так вирішив, цікаво було б дізнатися? – тихо мовив Неплюєв.

– Бо я – лише скромний капітан швейцарської гвардії, тоді як месьє Григор Орлі є сином шефа козацької нації.

– Не існує подібної нації! – Вишняков презирливо випнув нижню губу. – Немає, не було і бути не може!..

– Але сам месьє Орлі дотримується протилежної думки.

– А ти звідкіля знаєш? – одразу стрепенувся Неплюєв.

– Як це – звідкіля?! Звісно ж, від нього самого!..

– То ти його бачив?