TextBook – Так-так, знаю, що це видається щонайменше дивним… а можливо, навіть абсолютно безглуздим. Проте інакше не скажеш.
Бідолашний Григорій перевів дух і продовжив:
– До того ж, ти могла почути від вірного мого Кароля, від челядників чи бозна ще від кого іншого… Так – я бував закоханим. Навіть не один раз, а двічі.
Тепер Луїза-Єлена зітхнула з погано прихованим смутком.
– Знаю, що про це не заведено говорити… тим паче з молодою дружиною… Тим паче з тобою, кохана моя Олено… І тим паче на Різдво…
– Ні-ні, чому ж… Кажи!
Луїзі-Єлені насправді важко було перенести таке зізнання.
Тим паче – від чоловіка, за якого вона вийшла заміж менше місяця тому.
Тим паче – від її любого шляхетного лицаря Григорія.
Тим паче – на Різдво…
Та він почув лише те, що почув, і продовжив неочікувану сповідь:
– Але все-таки знай про це… просто знай: вони були у моєму житті колись давно – але давно і померли. Давно. Обидві.
Луїза-Єлена здригнулася.
– Софійка… Вона була першою. Ми були ще дітьми, коли батьки домовилися про наше майбутнє одруження. Проте потім сталося багато чого… Поразка шведів і козаків під Полтавою, невдала спроба мого тата за допомогою поляків і кримців звільнити Украйну, поспішний від'їзд до Стокгольма, злидні на еміграції. Софійчин батько не витримав ударів долі й повернувся на батьківщину разом з дочкою. Там Софійка тужила за мною, дуже тужила. Від туги й померла.
– Бідолашна, – мимоволі зірвалося з вуст… хоча Луїзі-Єлені не надто легко було миритися з тим, що серце її коханого колись належало іншій жінці…
Ба навіть дівчині.
– Так, бідолашна.
– А друга?..
Хоч як то було важко, та краще вже вислухати все одразу, ніж мучитися потім такими ж ревнощами.
– Другу звали Лейлою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 8 Доленосні дарунки“ на сторінці 6. Приємного читання.