TextBook – Як же ви воюватимете, якщо досі не вилікувалися?
Орлі придивився до хлопця уважно, немовби прицінювався до коштовної речі у крамничці ювеліра. Потім пожував губами і повільно процідив:
– Звісно, не можу тобі розповісти про всі причини мого від'їзду докладно… Скажу одне-єдине: ситуація вимагає моєї особистої присутності у військах. Без мене мій корпус…
Проте, не довівши думку до кінця, граф стурбовано мовив:
– Утім, тобі воно і справді ні до чого. Я мушу повернутися саме зараз, до того мене спонукає обов'язок воїна та відданого слуги Його Королівської Величності Луї П'ятнадцятого – от і все, що тобі належить знати!
– А залишитися ще зовсім-зовсім не можете?
– Я зовсім-зовсім зобов'язаний їхати, – передражнив Йоганна Вольфганга граф.
Тут з вулиці долинув голос Кароля: речі було завантажено.
– Ну, от і все, – мовив Орлі. – Настав час вирушати в дорогу. Піднімайся, підемо донизу: там на нас уже чекають.
Иоганн Вольфганг слухняно підвівся з дивана і попрямував за графом.
25 грудня 1747 р. від Р.Х.,
Лотарингія, Комерсі, казарми драгунського
полку «синіх шведів короля»
– Олено, кохана моя, ти не надто сумуєш від того, що ми зустріли Різдво не в Орлі, а приїхали до Комерсі?
Луїза-Єлена щиро посміхнулася, і Григорій знав, чому саме: адже дружина й досі не звикла до настільки незвичного звертання – «Олено»!
Олена!..
Олена!..
Мила тендітна красуня, віднині й навіки єдина пані його серця – Луїза-Єлена ле Брюн де Дентевіль.
Як Григорій не намагався приховати почуття, нічого путящого з того не виходило.
Хоча…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 8 Доленосні дарунки“ на сторінці 3. Приємного читання.