Польовий командир

Мітингувальників стало вже кілька тисяч і вони потроху

розперізувалися. Заполонивши всю площу Героїв ВВВ, вони

репетували, плювали, кидали недокурки, дудніли в дудки, скандували.

Ніхто не бачив, щоб хтось дудлив горілку, але більшість з них була

весь час напідпитку.

Єдиним місцем, де зберігся порядок, було наметове містечко.

Межі його означили мотузками з прапорцями, і в середині огороженої

зони було ідеально чисто. Ззовні же стан протестантів оточували вали

сміття, котрі не встигали прибирати комунальні служби. Фірма якогось

благодійника, котрий забажав лишитися невідомим, три рази на день

привозила продуктовими автівками безліч величезних паперових

пакетів з макдональдсівськими харчами і роздавала стомленим

політичною боротьбою протестувальникам.

Біотуалетів не вистачало, замінювати їх не встигали, і борці

справляли малу нужду по всіх провулках і кущах. "Обісцяли весь

центр, — невдоволено сичали ганці. — Скоро все місто засеруть".

Сморідні калюжі сечі, що застоювалися в прохідних дворах, купи

лайна по кущах — то було лише півбіди. "Органи" фіксували

нестримне зростання кількості правопорушень — поки що дрібних і

середніх: десь обнесли кіоски, когось добряче відбуцали, підсікли