Польовий командир

— Хай іде, кого ще не посилали, бо мені вони в пику плюнуть.

— Мене не посилали, — визвався Вітя Харченко, більше відомий

в журналістських колах як Вітя-Хрєн. Він тільки тиждень, як перейшов з

обласної телерадіокомпанії до адміністрації на легкі хліби, перед тим

кілька років регулярно світив своїм фейсом з телевізора і був у Ганську

людиною, котру на вулиці пізнавали. Він випхався на ґанок

адміністрації зі здоровенним мегафоном:

— Товариши протестуючі! — заволав щосили, на мить

перекривши гул натовпу.

— А ето что єщо за хрєн? — незгірш за гучномовець накрив

запитанням юрму двометровий червонопикий бурмило.

Обидві — київська та місцева — знімальні групи телевізійників,

що вели репортажі з площі, вибухнули нестримним реготом.

— Товариши протестуючі! — не став чекати Хрєн, коли колеги

підтвердять амбалові неймовірну точність його визначення. —

Губернатор прийме ваших виборних у кількості десятьох осіб завтра о

десятій ранку! — після чого поспішно сховався за фасонними дверима

адміністрації.

Розділ 12, необов'язковий ( Україна, десь за рік до основних

подій)