Польовий командир

почали широкий наступ. Як ти не бийся, якщо у ворога п'ятикратна

чисельна перевага, він тебе масою задавить. А тут ще сталася біда: у

битві під Корфівським загинув наш головнокомандувач, полковник

Гриценко; оттоді-то на його місце й призначили мене. Хоч ми щосили

воювали, не зважаючи на величезні втрати, вони таки витіснили нас на

південь майже до Спаська-Дальнього, і Зеленоклинська республіка

зменшилася до кількох районів. Очевидно, у противника теж не було

сили добити нас — вони наставили купу різних електронних штук, ну,

таких, як ото були у вас на кордоні, уздовж всієї лінії фронту, залишили

частини прикриття, а основні війська відвели в тил.

Ми робили рейди на зайняту ними територію і навчилися

обходити та обдурювати ці прилади.

А на початку липня з Владивостоцького укріпрайону через наші

ще землі несподівано пішли війська Дружньої Держави і вдарили по

лівонах. Другий удар вони здійснили з боку Сибіру, а по центру

виступили здоровецький промосковський Хабаровський гарнізон і купа

менших. У наших противників не було тилу – всюди суцільний фронт. А

вояки вони, крім хошімінців, дуже посередні...

Ми чогось вирішили — настало полегшення, та незабаром

спецслужби Дружньої Держави заарештували наш уряд, а залишки