Польовий командир

хотілося пам'ятати все життя.

— Бо я кохаю вас, — завершив він, — і змінити цього не можу

навіть я сам.

— Петре, — здалася вона, — хоча б до кінця відрядження ми

можемо бути обережними?

— До кінця — можемо, — розцвів чоловік, стрімко (одразу видно

прикордонника) вдягнувся, чмокнув її у потилицю та вислизнув за

двері.

Галина ще кілька хвилин дивилася йому вслід. Невже... — не

наважувалася зізнатися навіть собі вона...

... У залі засідань міністр уважно глянув на нього, потім — на неї,

але нічого не сказав.

Розділ 23. Слухати треба співчутливо (події майже основні)

Якщо люди бажають зустрічі та знають місце, де вона може

відбутися, — стрінуться рано чи пізно, це вже точно.

87

Микола часто виглядав Валентину на своїй станції "Голосіївська"

в час, коли службовці валом валили з роботи. Вони, звісно, зустрілися

й знов заговорили. Тепер колишній польовий командир знав: якщо він

нічого не вдіє, коротка розмова закінчиться і йому доведеться знову