Польовий командир

проминув Спаськ-Дальній, у Барченка голосом нев'янучого київського

співочого ректора Ґалаґанського заголосив рінґтон: "Юний орел, юний

орел!"

— Слухаю, — обірвав професорські вокальні вправи

промисловець. — Он як... Ну що ж, вживайте заходів...

...Лишень "гвардійці в жовтих мундирах на чолі з Ван Вонгом

цілою вантажівкою заїхали на Шульженкове подвір'я —

заарештовувати "зрадника", одразу ж мобільний лісопромисловця й

делегата пана Барченка заспівав голосом київського професора.

Ванька-китаєць зайшов із одним з наближених до хати, а решта

скупчилася на подвір'ї, не знаючи, що робити.

— Мені дуже прикро, Клавдіє, але... – сказав лівон господині й

простягнув два ордери — на обшук та на арешт. Новенькі бланки були

надруковані двома шрифтами – кирилицею та ієрогліфами. Ще й

фарбою, здавалося, пахли. Хазяйка мовчки знизала плечима.

— Де Микола? — спитав Вонг.

— Ще з Уссурійська не приїхав, — відсторонено відповіла жінка.

Вонг для проформи, про очі свого помічника, виснув-засунув

кілька шухляд у шафі — буцімто обшук — і повів своє далі:

— А коли він приїде?