Хай там як, але приязні стосунки двох патронів, помножені на
колишній пристойний залізничний досвід Шульженка та його
телевізійно-газетну славу, зробили свою справу.
— Мені б механіком в депо, — нерішуче висловив побажання
Микола під час співбесіди.
— Це несерйозно, — гмикнув шеф столичного метра. — Людина
вашого рівня лазитиме під вагонами?
— Та я лазив колись, ще на далекому Сході, — виклав останній
доказ колишній польовий командир.
— Так і я попервах лазив, — заперечив керівник. — І що, все
життя там плазувати? Зробимо ось як: у мене йде на пенсію начальник
однієї станції, от замість нього ми вас і призначимо.
Він витяг з течки білісінького аркуша й простягнув Шульженку:
— Пишіть заяву.
На таке щастя наш герой навіть і не сподівався, але
співрозмовник сказав ці два слова так, буцімто все вже вирішив для
себе. Залишалося взяти ручку й вивести: "Начальнику Київського
метрополітену ... гр. Шульженка Миколи Петровича ЗАЯВА..."
Треба сказати, добірне панство, столична підземка за останні
років двадцять дуже змінилася — і не на краще. "Станції вітчизняного
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Польовий командир» автора Батурин С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 135. Приємного читання.