Польовий командир

метрополітену одні з найчистіших у світі", — стверджували колись

гучномовці в метро, й це відповідало тодішній дійсності. Та й пасажири

були іншими.

Миколі підземка приглянулася: мармурові стіни, гранітна підлога,

габро та лабрадорит, оригінальний дизайн більшості станцій, не такий

помпезно-бундючний, як у Москві (був він там під час провідницької

молодості).

Найбільше ж Шульженкові припали до душі "Золоті ворота",

"Оболонь", "Університет" та "Славутич". Вони мають власне обличчя,

стиль. Буквально шкірою відчував наш герой натхнення, з яким вони

будувалися. Та йому дісталася "Голосіївська", станція досить нова та

по-справжньому необжита.

У новенькому однострої, сяючи, мов начищений п'ятак, з'явився

Микола на станції в супроводі поважного чина з контори, витерпів

процедуру представлення колективові, познайомився з кожним

особисто, чоловікам потиснув руку, оглянув господарство й занурився в

роботу: там підкапувало зі стелі, тут барахлив один турнікет, не

працювали кілька автоматів з продажу жетонів. А ще треба було дати

64

лад торгівцям та кіоскерам, — у цьому питанні попередник залишив