Польовий командир

поменше, аби потім не мати клопоту із відходами. Через те мороку із

залишком щоразу мав кухар — бо мусив звільнити котли для миття й

наступного варива. Єфрейтор Лоскутов забивати собі голову зайвими

думками не любив: він "знайшов" (хто служив — розуміє, як це) два

відра й щодня організував бійця з наряду — вивантажувати півказана

каші в яр.

66

Ведмідь про солдатські смаки нічого не відав — "шрапнель" була

йому до смаку, вивалювали її щоразу досхочу, від усвідомлення цього

факту злість у нього минала. Він одразу зрозумів, що зустрічатися із

тим, хто виносить їжу до відрогу, йому резонів немає, тому чітко вивчив

розклад роботи кухні й сторожко чекав, напружуючи слух, коли кухарів

ополоник зашкрябає по споду казана — зараз солдатик з відрами

зробить останній рейс до яруги й можна йти обідати... Незабаром його

присутність виявили —але він нікого не чіпав, тож солдатики його

також, лише спостерігали згори.

Якщо ти все життя працював у крамниці "Товаров для покушать"

або пиляв на дошки колоди, хоч у які однострої не вберися та якого

автомата не повісь на груди, проти людини, що виросла в тайзі, що

вважає полювання другою професією, вміє безшумно рухатися,