Розділ «Князь Ігор»

Спогад про  цю  ганебну подію і досі  пік  соромом серце Ігоря. Зловмисне ж  нагадування роз’ятрило стару  рану  ще більше. Смагляві князеві щоки спалахнули малиновим жаром, а очі  блиснули люттю.

— Ти чого  приїхав сюди, княже? — голос  його  прозвучав лиховісно. — Правди шукати? Не  буде  тобі  правди! У голові станеш тоді,  коли вертатимемо додому!

— Це  твої  останні слова?

— Останні.

— Ну,  пожалієш, княже! — вигукнув Володимир і, приостроживши коня, шпарко помчав назад.

Невдовзі  до  Ігоря  прискакали  хани. Розхвильований Кунтувдей, бризкаючи слиною, калічив слова:

— Княже, що  трапилося між  вас?  Володимир збісився! Завернув свій  полк і прудко пошла назад!  Хотів, щоб  і Рюриків полк, і чорний клобук повертати назад, але моя  подумав:  а що  скаже князь Ігор, що  скаже князь Рюрик? Моя питай: що  трапилося між  вас?  Володимир прилетів, як  скажений, ніби ос  його укусив! Воєводи Андрій і  Роман не знай, що  робити, — іти за тобою чи повертай за Володимиром... Їхнє військо зупиняй і стоїть на  місці!  Що   робити, княже?

Хан  Кулдюр підтакував:

— Чорний клобук теж не знає, що  робити. Іти  за тобою, княже, чи  повертати назад?

Ігор  сторопів. Не  чекав такого несподіваного повороту подій.

— Як  — повернувся назад? Як  же він  смів?

— Я не знай. Моя умовляй — і слухай  не захотів, — стенув  плечима Кунтувдей, похмуро дивлячись на  Ігоря. — Ти ображай Володимира, княже? Ай-ай-ай!..

— Подумаєш — образив! Не  хлопчисько ж! Та  й  не  на прогулянку ми  вийшли, а на  війну!

— Що ж  робити, княже? — спитав знову Кулдюр. — Може, скликати князів та порадитися?

Становище  справді склалося раптом так,   що  сам  Ігор не  міг  вирішувати, як  бути,   — зупинитися, іти  вперед чи повернути назад? Він   з  досадою потер лоба   і  підкликав тисяцького:

— Рагуїле, зупини рать і сторожу. Об’яви денний спочив. Пошли гінців, щоб  князі прибули до мене, — я буду в Рюриковому полку. І не  гайся!

Всю   складність  і  серйозність становища Ігор оцінив тоді,   коли разом з  князями  Олегом, Святославом Рильським та ханами прискакав у Рюриків полк. Тут стояв глухий  гомін, воїни відкрито ремствували на  князів, проявляли незадоволення Ігорем, вимагали від  воєвод теж  повертатися  назад.

— Князь Ігор  образив Володимира!

— І всю  Київську землю!

— Не  будемо підкорятися Ольговичам! Князь Рюрик не потерпів би такого до себе ставлення! Володимир правильно вчинив!