Розділ «Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…»

– Трюхикай! – підвищив голос чатник. – Гетьман сам розбереться.

Козир зрозумів, що все. Мигнула думка: треба рятуватися. Негайно. Сеї миті, бо пізно буде.

– Чого стоїш? Тюпай!

План визрів блискавично.

– Ляхи! – крикнув Козир.

Чатник рвучко оглянувся до валу, Козир стрибнув на нього і вдарив ножем у потилицю. Падаючи, чатник все ж встиг вистрелити… Старшина хотів було тікати, та вчасно схаменувся. Цим він себе ще більше викриє.

– Сюди! Сюди! – на все горло закричав Козир. – На поміч, козаки! Ляхи напали! Ловіть їх!

Табір вмить заворушився, звідусіль збігалися козаки. Примчав і Гуня в одній сорочці.

– Що тут сталося?

– Та ось… прикінчили сіромаху… – Козир показав рукою на вбитого козака. – Ляхи підкралися й ножем… А тут я вчасно підоспів… Почав кричати, вони й ходу.

– Мабуть, язика хотіли взяти, – висловив хтось припущення.

– Старшино Боюнь! – гукнув Гуня. – Вистав посилені чати! Чатників постав парами. Щоб кожна пара другу на виду тримала. – І повернувся до Козиря: – Дякую тобі, старшино, що своєчасно нагодився.

Другодні під вечір в повстанський табір берегом Сули проникло з десяток дядьків.

– Ми із загону отамана Соломки, – пояснили вони Гуні. – Переяслав захопив польний гетьман з коронним військом. Наш загін потрапив в оточення, лише нам пощастило врятуватися. Коронне військо прямує сюди.

– Пане гетьмане! – старшина Козир похитав головою. – Зовсім невтішні вісті. Якщо до Станіслава Потоцького приєднається його брат з коронним військом – з нами буде те, що із загоном Соломки.

– Допоки живий – не спіши хоронити! – різко відповів Гуня. – Не такий страшний чорт, як його малюють!

– Воно-то так… – переступав з ноги на ногу Козир. – Але коронне військо і більше, і сильніше… – Помовчавши, обережно додав: – Чи не краще прийняти умови Потоцького і помиритися?

– Мирилася коза з вовком – ріжки та ніжки лишилися!

– Але ж коронне військо – то велика сила, – наполягав Козир. – І гармат у них достобіса!

– Але й ми не з лопуцька зроблені. – Гуня уважно поглянув на старшину. – Коли хочеш миритися з ляхами, то йди до них і ставай на коліна. А ми цеї ночі вийдемо на кращі позиції і ще повоюємо з панством!