Розділ «Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…»

– Тоді то і є сотник Хрущ, – посміхнувся Остряниця. – А тепер викладай, що там у Голтві!

Розділ третій

…Треті півні проспівали.

Голтва стояла на високому лівому березі однойменної річечки при впадінні її в Псьол. Місто сполучалося з багнистим рідколіссям правого берега Псла довгим вузьким мостом. Сюди Остряниця і вивів передові загони. Козаки, тримаючи коней за вуздечки, напружено вдивлялися в густу темряву. Місто як вимерло… Відспівали треті півні… Тихо…

– Озвись, Ониську! – шепнув Остряниця.

Онисько приклав долоні до рота:

– Пугу! Пугу!

– Пугу! Пугу! – почулося по той бік мосту.

– Козак з Лугу! – вигукнув гетьман. – По конях, хлопці!

Козаки миттю вихопилися в сідла.

– Рушай, товариство! – наказав Остряниця і першим вилетів на міст. Заторохтів, заходив ходором міст під копитами.

Проскочили міст і помчали темними вузькими вуличками. Там і тут у віконцях принишклих хатин блискали і злякано гасли вогники… Ось і замок. Брама відчинена. Остряниця влетів у замкове подвір'я, за ним козаки, й ураз стало тісно в дворі…

– Пане гетьмане?! – почувся в темряві голос. – Сотник Хрущ вітає тебе в замку Голтви!

– Де жовніри? – запитав Остряниця.

– А ми їх заперли та в облозі тримаємо, – мовив Хрущ. – Пора вже випускати.

Спалахнула стрілянина… Жовніри вибігали в двір, на ходу стріляючи, і часто навмання, падали під ударами козацьких шабель. А місто, наповнене повстанцями, вирувало. Лементували люди, іржали коні, грімкотіла стрілянина. Жовніри ще деякий час відстрілювалися, та замок уже був у руках козаків, і залога почала здаватися. Жовніри вибігали з хат, кидали рушниці й кричали:

– Проше пана, не стріляй!

– Що з полоненими чинити? – питався десь у темряві Хрущ.

– Пускай їх на небо! – залунали голоси.

– Нащо їх на небо? Туди, де козам роги вправляють!