TextBook – Я?.. Ти бидло! Хам! – закричав ротмістр. – Я уродзоний!.. Я не шавка якась шолудива!
Ротмістр налетів на Чурая, той ухилився, і ротмістр рубнув шаблею по кріслу.
– Хоч і уродзона ваша милість, а нащо ж крісла рубати?
– Пся крев! Ти ще смієш з мене глузувати?! – Ротмістр налетів, як коршун. – Я т-тебе на к-капусту…
Чурай відбив удар й одночасно підставив підніжку. Ротмістр простягнувся на всю свою довжину, випустивши з рук шаблю.
– Вставай, – спокійно озвався Чурай. – Та шабельку підбери, я почекаю вашу милість.
Ротмістр, жахно озираючись на Чурая, порачкував до шаблі, вхопив її тремтячою рукою, звівся. В палаці вже наростала тупотнеча ніг.
– Давай швидше, ротмістре! – нетерпляче вигукнув Чурай. – Моя шабля ще може знадобитися у дворі.
Але ротмістр визнав за краще втікати, та ледве вибіг із зали, як з усього розгону напоровся на дядька з вилами…
– Ну, як там у вас? – вибіг Чурай із зали.
– Як у Полтаві! – вискочив з-за колони Дмитро Гуня з шаблею в руках. – Жовнірів як мітлою вимели! Вже люд до нас збігається. Ходімо, Гордію, селяни до нас у загін просяться.
Гордій Чурай весело засміявся:
– Недарма ж я запевняв пана комісара, що моя сотня найвірніша!
Ледве забемкав дзвін, як селяни валом повалили до панського будинку. Скоро їх набився повен двір, чоловіки були з косами, ціпами, вилами, а то й просто з дрючками, жінки прибігли з дітьми на руках. Не гаючи часу, дядьки забирали у вбитих жовнірів рушниці та шаблі, стягували чоботи, кунтуші й тут же хазяйновито приміряли.
– Панські комори треба потрусити! – кричав хтось у гурті. – Там добра, на наших горбах нажитого, чимало!
Гордій Чурай, стоячи на східцях ґанку, уважно розглядав їхні лиця: худі, зморщені, шкіра та кості. Жінки з запалими щоками й очима, з висохлими грудьми, чорні як земля, тримали рахітних дітей, в очах яких, крім голоду, не було більше нічого. А сорочки які на них!.. Ну й пан комісар, до чого люд довів!
– Як живете, люди? – сумно запитав.
Стало тихо, всі здивовано дивилися на Чурая. Хтось вигукнув:
– Спасибі, отамане, що людьми нас назвав! Бо тільки чули все життя: бидло, худоба!
І враз усі загаласували-закричали:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 51. Приємного читання.