TextBook «Прощай, прощай, громадонько,
може, з ким сварився».
Хоч сварився, не сварився,
щаслива дорога!
Зостається на Вкраїні
дівка чорноброва…
А далі співати не міг, бо зовсім тяжко стало на серці… Встав і ніким не помічений вийшов надвір. Павлюк попростував двором, аби побути на самоті. Вечоріло, над подвір'ям уже висіли перші зорі. Смокчучи люльку, Павлюк пішов на леваду, спинився біля верб. Марина несла воду від криниці. Побачивши Павлюка, спинилася, а відра на коромислі тихенько і ніби злякано гойдалися… Хлюпалась вода.
– Дай напитися, дівчино.
Вона мовчала, відра сполошено гойдалися.
Павлюк взяв відро за дужку, у відрі плавали зорі. Він посміхнувся («Зоряна вода, кажуть, на щастя»), жадібно пив холодну джерельну вологу. Звів голову, Марина дивилась на нього сумними очима.
– Не боїтеся, пане гетьмане, по леваді ходити?
– А чого? – посміхнувся він.
– Русальна ж неділя нині, – Марина зашарілася. – Сьогодні русалки з Дніпра виходять, бігають у полях, на деревах лазять. Ще залоскочуть.
І пішла, погойдуючи відрами.
– Марино! – гукнув раптом Павлюк. – Дай я ще нап'юся. Хмільна в тебе вода.
– І чарівна… – додала вона, спинившись.
Павлюк махнув рукою.
– Я вже давно причарований.
– Хто ж вона? – тихо запитала Марина й потупила зір. – Ви її кохаєте, пане гетьмане? Я бачу у ваших очах тугу і смуток за нею.
Він підійшов ближче до неї, Марина звела очі, в яких горіли зорі. Скоряючись якомусь незнаному, раптовому пориву, Павлюк рвучко нахилився до неї і поцілував дівчину в лоб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 34. Приємного читання.