TextBook – Добре ляшкам голови стинатиме! – задоволено мовив старшина. – Дасть Бог, твоїми шаблями, ковалю, щастя здобудемо.
– Аби лишень ляхів вигнати, а щастя ми й у кузні виклепаємо! – гуде коваль. – Жоден пан не вгризе його, зуби поламає.
– Боротьба – це і є щастя, – задумливо мовив Павлюк.
– Ось заради цього щастя й шаблі куємо, – коваль витер руки. – Прошу дорогих гостей до моєї хати на скромну гостину.
Хатина в коваля, як і кузня, була маленька і теж вгрузла в землю, але чиста й охайна. Стіни побілені, віконниці сяють свіжістю фарб, кручені паничі весело на стріху по тичках снуються. Зразу видно жіночу руку. Та ось і господиня. З хати вибігла дівчина, висока, тоненька, з довгою чорною косою, зашарілася кланяючись.
– Прошу гостей дорогих!.. Чим багаті, тим і раді.
Її ніжне юне личко так і полум'яніло, полум'яніла вишивана сорочка, дівчина зніяковіло заплітала і розплітала кінчик довгої коси.
– Оце й господиня наша, – казав коваль. – Дочка Марина. Ми з сином у кузні клепаємо, а вона по господі падкує та до столу нас заганяє. Так і живемо.
– Гарна ж у тебе дочка, – підкрутив Скидан вуса. – Коли б я не таким уже молодим був, то, мо' й сватів до тебе, ковалю, заслав.
– Не гарячкуй, полковнику! – осадив його Томиленко. – Тут уже й молодші за тебе сватались, та й ті відкоша хапали!
– От же лишенько! – розвів Скидан руками. – Коли наше не влад, то ми з своїм назад!
Марина зашарілася і стала ще вродливішою. Павлюк із смутком поглянув на дівчину, і туга здавила груди… Згадалась Олена, серце щемом зайшлося.
– Прошу вас, пане гетьмане, – Марина глянула на нього великими чистими очима, в яких було стільки нерозтраченої дівочої ніжності й доброти…
З думки не йшла Олена. Дивився на Марину, а бачив далеку, назавжди втрачену свою кохану. За столом сидів неуважний, увесь поринувши в невеселі думи, мало пив, майже не їв. Господар та гості, розігріті оковитою, гучно балакали. Ось Карпо Скидан уже затягнув пісню, Павлюк і собі підхопив, аби розвіяти тугу-журбу:
Ой гай, мати, ой гай, мати,
ой гай зелененький,
Як виїжджав з України
козак молоденький.
Як виїжджав, шапочку зняв,
низенько вклонився:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 33. Приємного читання.