Розділ «Книга друга Гетьман Павлюк»

Хвалиться стрілою

Перед дружиною,

Да нема у дружини

Такої стріли,

Як у нашого пана Павлюка!

…Яке то було щастя, як надходив Святвечір!… Мати так і сяяла доброю усмішкою, тихою, лагідною. Батько врочисто покахикує, а на покуті під образами – кутя в мисці на сіні стоїть. Узвар у глечику. На столі – чого тільки немає! Пиріжки, ковбаса, сало. Мати наливає в кутю узвар із груш (які ж бо вони солодкі!), ще й меду додає. Шепоче: «Собі кутя на покутя, а узвар на базар. Туди несемо на руках, а відтіль будемо везти на волах». Батько поважно читає пресвяту Тройцю, потім всідаються вечеряти. Мати ставить череп'яний полумисок з пирогами, батько наливає собі вишнівки.

– З Святим вечором будьте здорові! І ти, жінко, і ви, діти, і ти, хато, і ти, дворе, і ти, білий світе!

А випивши, закушує пиріжками, питається:

– А чи видно мене, діти, з-за пирогів?

– Не видно, тату, не видно!

– Дай, Боже, щоб завжди мене не було видно!

…Да бувай же здоров, пане Павлюк!

Да не сам з собою,

З отцем, з матір'ю,

Зо всім родом.

Святий вечір!

Проспівали колядники, вигукнули хором: «Щедрий вечір! Добрий вечір! Добрим людям на здоровля!»

Павлюк витяг капшук, обійшов дітей, кожному по злотому дав.

– Спасибі, що провідали нас, з Святим вечором повіншували. Ростіть, діти, щасливі!

Веселі й задоволені побігли колядники з хати.