TextBook – Ти?
Селяни хапали дрюччя, голоблі й молотили гусарів по головах, не маючи зброї, вилазили на вози й голіруч стрибали гусарам на спини, вивалювали їх із сідел, падали з ними на сніг, душили їх, били дрюччям, кололи ножами та різни цькими швайками.
– Я, – спокійно мовила Марина, випростовуючись над пораненим козаком, котрого вона щойно перев'язала. – Чому ти здивувався? Хтось же мусить ваші рани перев'язувати!
Вона дивилася на нього великими печальними очима.
– Чи ж довго люди голими руками відбиватимуться від закутих у панцирі гусарів?
– Доки б'ються їхні серця, а в них доки клекотітиме люта ненависть до панства!
– У тебе кров на щоці, Павлусю…
Вона вперше назвала його Павлусем, він схопив її руку, поцілував. Марина витерла йому кров.
– Бережи себе, Павлусю…
– Як усі, так і я.
– І я, – прошепотіла вона.
Він нахилився, поцілував її в губи.
– Бережи себе, в мене, крім тебе, нікого немає.
– Пане гетьмане! Ляхи сунуть!
Пригорнув її до себе, жадібно надивлявся в карі очі.
– Не будемо прощатися. Ми ще зустрінемося.
– Бийте ворога, а я перев'язуватиму ваші рани.
– Пане гетьмане!
Павлюк востаннє пригорнув Марину і побіг до возів з божевільно-щасливим усміхом в світлих очах. По всій рівнині на повстанський табір сунули польські полки. Піхота й кіннота. Сніг на рівнині вже геть стоптали, чорна гола земля, змішана з попелом і кров'ю, – наче величезне пожарище. Ворог суне досить завзято, вірить у свою перемогу.
– Старшин і отаманів з сотниками – до мене!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 118. Приємного читання.