TextBook – Що з тобою, Оленко? В твоїх очах стільки горя й печалі!
– Н-немає… – голос її затремтів, – Романа… Мого Романа…
Павлюк міцніше стис ногами боки коня. Вони таки й справді чужі. Він втратив її назавжди. А серце не хотіло вірити.
– Не осуджуй мене, що так сталося, – раптом квапно промовила вона. – Ми з тобою цілий вік не бачились. А що було – те за водою спливло. Ось так, Павлусику.
– Але я й досі тебе кохаю.
– Забудь мене, ради Бога, – тихо мовила Олена. – Я іншому віддалася… І була з ним щаслива. А вчора… вночі… він загинув. В селі Нетребах над Россю.
– Оленко!
– Мовчи!.. Я приїхала не до Павла, а до гетьмана Павлюка! Прощай, Павлусю, навіки! Здрастуй, пане гетьмане!
Була Зелена неділя. Зелена, клечальна, та ще й русальна… У вербовому вітті, що звисало до ставу, кувала зозуля. В ставу сплескувала риба… Павло стояв під вербою, а парубки сиділи колом і ліниво розглядали його з ніг до голови. Вони були, як на підбір, усі гарні, ставні, у вишиваних сорочках, різнобарвних шароварах, смушкових шапках. Наче князі. Павло боявся їм глянути в очі. Вони, парубки, господарі всіх гулянок і вечорниць, а він так собі, хлоп'я-пахоля.
– Ти диви-и, – ліниво тягнув котрийсь, киваючи на Павла. – І коли воно виросло? Вчора ж у пісочку ще гралося.
Парубки незлобиво сміються.
Зрештою озивається їхній ватаг Данило Гарбуз, молодий чорновусий і чорнобровий парубок.
– Надивилося товариство на цього хлопчака?
– Та вже й очі болять, – відповідає товариство. – Витягся хлопець. Вже не Павло, а цілий Павлюк!
– Товариство шановне! – урочисто починає Данило Гарбуз. – Хлопець нашого села Павло Бут, син Мини Бута, якому вже сповнилося шістнадцять літ, прохає нас прийняти його в наше парубоцьке товариство. Щоб він мав змогу ходити з нами на вечорниці до дівчат і більше не водитися з дітлахами. Чи так я кажу, хлопче?
– Так! – озивається Павло. – Прошу вас, шановні парубки, прийняти мене у своє товариство.
– Ти диви-и… – тягне хтось. – Молоко ще он на губах не обсохло.
– А ви не смійтеся! – Павло стискує кулаки. – Бо можу і боки вам нам'яти!
– Ох-ох!
– Го-го-го!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 110. Приємного читання.