TextBook Він дивився на неї, боячись дихнути, на її ніжне, ще дитяче личко, на карі очі, в яких було стільки подиву і ще чогось весняного, незбагненного…
– Ти чого на мене так дивишся?
– А хіба ти засватана?
– Може, й засватана… – повела тонкою бровою.
– Та я тим сватам таких духопеликів надаю, що й дорогу на цей куток забудуть!
Тин затріщав під Павлюком.
– Божевільний, уже тин трощикує! – сплеснула Оленка руками, і її дзвінкий сміх так і полинув над вечоровим селом.
– А ти знаєш, хто я?.. – Павло аж випростався.
– Павлусик… – пирхнула Оленка.
– Еге, я вже Павлюк! І не хлопець, а парубок! – гордо вигукнув він. – Мене парубки коронували біля ставу.
– Ой людоньки, він уже парубок! – Оленка вдруге сплеснула руками. – Ця дитина вже парубок! Може, ти ще й на вечорниці побіжиш?
– І побіжу!
– Овва!.. Яке пахоля!..
Вона дивилася на нього широко відкритими чистими очима, в зіницях яких спалахували вечірні зірниці… І Павлюк незчувся, як обхопив її тоненький стан, несміливо ткнувся губами її щоки й відчув щось м'яке, ніжно-холодне, наче м'ята, але бентежне, досі йому незнане…
– Божевільне пахоля!..
Олена, зашарівшись, втекла, а він, щасливий і гордий, землі не чуючи під ногами, всю ніч ходив біля ставу та виспівував:
Так націлувався,
Так намилувався,
Як у садку соловейко
Та й нащебетався…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 112. Приємного читання.