Розділ «Червень»

Поля зрозуміла, що тепер вона ненавидить весь світ. І на світі, насамперед, – всіх осіб високопоставлених.

Своє перше пристрасне дівоцьке кохання вона віддала блискучому офіцерові-аристократу. Він зірвав її ніжну квітку і кинув собі під ноги. Своє друге – по-жіноцькому палке, як відкриття світу прекрасне, нівроку приємне, до того ж умірковане – в ім'я покриття гріха – кохання вона віддала зовсім звичайній людині, «земгусарові». Та, доскочивши влади над іншими, цей свинопас теж учинив по-свинському.

Поля звелась, зашморгнула фіранку, щоб з вулиці не було видно в кімнату, підійшла до шифоньєра і розчинила його.

В шифоньєрі висіли різні сукні – спідниці-шантеклер, кофтинки з буфами, блузки з англійськими комірцями, сукенки з тетянівськими рюшиками – наймодніша оздоба дівочої краси. Але Поля недбало відгорнула жіночу одіж набік і з глибини шафи вийняла широченні матроські чорні штани-кльош та темно-синю матроску з блакитним коміром та трьома білими смужками по бережках. Це був не її одяг. Цю одежу Поля берегла як пам'ятку про батька, матроса Дніпровської флотилії, який сіпав колись її за кіски, потім купував їй карамельки «ландрин», а далі зник навіки: покликаний ще на японську війну, він загинув у далекому і холодному Японському морі в бою під Цусімою.

Поля скинула халатик і почала натягати матроські штани.

Штани пришилися впору: Семен Каракута був тонкий у талії – справжній морячок. Потім вона примірила матроску. З дзеркала дивився на неї ладний матросик. Вона наділа безкозирку: матросик став бравий. Вона пересунула її з потилиці на брову, потім з брови на потилицю: тепер матрос дивився чортом.

Вирішено: годі бігати до клубу анархії тільки на танці та на синематограф. Сьогодні ж вона прийде до Наркиса, ні – до самого Барона і скаже: добре, я згодна йти дорогою битв і звитяг – за торжество анархії під небом на землі!..

Барон з Наркисом – лідери київської мать-анархії – давно вже намовляли гарненьку трагічну шулявочку вступити в партію анархістів-синдикалістів. Вони казали так: хай знайдеться в організації київських анархістів бодай одна дівчина – і ми зробимо з неї Жанну д'Арк!

Поля висунула шухляду в комоді і добула маленький пістолетик «Зауер», калібру сім міліметрів. Цей німецький трофейний пістолетик вона придбала на Галицькому базарі навесні, коли, зведена штабс-капітаном-красунчиком, вирішила була покінчити з життям.

Ні, вона не вкоротить собі віку!

Вона стане анархісткою, візьме в руки бомбу і пістолет і піде – хто й зна куди, тільки ж туди, де ці бомби кидають і з пістолетів стріляють на всіх високопоставлених свиней.

Тремтіть же, штабс-капітан Боголєпов-Южин і генеральний секретар Симон Петлюра! Поля Каракута іде на ви!..

Зміни на фронті

1

Артилерійська підготовка на дільницях одинадцятої, сьомої і восьмої армій тривала багато годин.

Після того був даний наказ – наступати!

На Калуш – на відтинку фронту в сімдесят кілометрів – мали вийти з окопів триста тисяч багнетів, триста двадцять один батальйон.

Штрафний гвардійський полк лежав на передовій весь – без ешелонування, отже, мав іти в атаку в першій лаві!

О шостій ноль-ноль – після немовчної канонади – раптом запала тиша.

Мирно світило сонце, щойно підбившись над обрій, бездонно голубіло небо над головою, з гір повівав лагідний вранішній вітерець – починався гарний, погожий літній день, тільки не співали птахи і смерділо горілим та паленим.