Розділ «Червень»

В мертвій тиші над лінією шанців раптом сплеснув сміх, потім неначе плач, тоді – істеричний регіт: нагла тиша була нестерпна, страшніша від немовчної смертовбивчої канонади, – і хтось збожеволів.

Командир полку видобувся на бруствер, вийняв шаблю з піхов, гукнув – «вперед, за мною, братці!» – і пішов на смертну ораницю нічиєї землі.

Голосу командира ніхто не почув – люди оглухли від раптової тиші, їм було байдуже до всього на світі, але один звівся, – звелися машинально й інші. І пішли.

Полк йшов повільно – з гвинтівками на руку, люди спотикались, падали у вирви, але зводились і знову йшли – як сновиди, як автомати. Було зовсім тихо.

Страшно було дивитись, як йшов полк, але йти солдатам не було страшно: страх зникає, коли ти йдеш не один.

А втім, жоден постріл з ворожих шанців не зустрів хвилю першого цепу: багатогодинна артпідготовка винищила зовсім першу та другу лінії укріплень противника.

– Ура! – нарешті здогадався крикнути командир і побіг.

Божевільний теж вистрибнув з траншеї і, плачучи та регочучи, побіг за всіма: йому було страшно залишатись самому, він позбувся розуму від страху, і страх – то було єдине почуття, яке гнало його тепер.

Йшла тільки одна лінія людей.

Другою лінією позаду штрафного полку лежав українізований батальйон корпусу…

2

Пілот Ростислав Драгомирецький з авіатехніком Федором Королевичем знялися в повітря теж точно о шостій.

Екіпаж літака дістав наказ: тільки закінчиться артпідготовка, линути на ближні ворожі тили, випрасувати квадрат перед фронтом другого корпусу, встановити результати обстрілу, примітити рух ворожих резервів до позицій – і повертатись не до «штакор-2», а до «штаарм-8».

Доповісти – особисто командуючому армією генералу Корнілову.

Ворожа передова промигтіла внизу, вкрита пилом і димом. Але на п'ятому кілометрі землю вже стало видно виразно. Тут зруйновано все, і ніщо не подавало ознак життя. На десятому кілометрі стало видно колони ворожих резервів: резерви накопичувались за згірками й по узліссях.

Королевич глянув у спину поручикові Драгомирецькому, вийняв з пазухи пачку папірців і жбурнув їх через борт.

Перев'язана тонкою ниткою пачка падала якийсь час, перекидаючись у повітрі, потім струмінь завихрив її, нитка лопнула – і папірці приснули навсібіч.

Це була надрукована трьома мовами – німецькою, угорською та українською – відозва Центрального комітету російської соціал-демократичної робітничої партії: «Браття солдати!.. Всі ми вимучені страшною війною… Клас капіталістів багатіє в усіх країнах на підрядах та воєнних поставках… Мир хатам, війна палацам!..»

3

Українізований батальйон мав точний наказ. Якщо полк не піде в атаку – закидати окопи гранатами. Якщо полк піде, але ляже, – кулеметним вогнем підняти і гнати знов.