Розділ «Червень»

Боголєпов-Южин повернувся, не віддавши на цей раз честі, сів у машину і гучно хряпнув дверцятами автомобіля. Автомобіль ту ж мить рушив, закуривши бензином.

– Шибзік! – тільки й сказав йому вслід Боженко, плюнув і побіг мерщій назад, у зал: дебати ж ще не закінчились.

5

В залі тим часом перейшли вже до виборів делегатів на з'їзд. Меншовики знову зблокувались з есерами і виставили список, у якому не було жодного більшовика.

На трибуні стояла Євгенія Бош.

– Товариші! – казала Бош. – Якщо ми не пошлемо в складі делегації більшовика, то невірно представимо на з'їзді взаємовідношення партійних сил у Києві. Ми вимагаємо пропорційності. Чверть членів Ради – більшовики. Отже, з чотирьох кандидатів один повинен бути більшовик. Ми інакше не голосуватимемо. Балотування не зможе відбутись!

Головуючий, есер Григор'єв, глузливо посміхнувся:

– Більшовики вільні голосувати чи не голосувати – балотування однаково буде дійсним: для обрання доволі двох третин голосів.

Він оголосив балотування.

Тоді Іванов з свого місця заспівав «Інтернаціонал».

Всі більшовики підхопили:

…Кипит наш разум возмущенный

И в смертный бой вести готов…

Іванов стояв, співав і роздивлявся на людей.

Цей склад Рад був обраний ще в перші дні після Лютневої революції, і сьогодні він вже аж ніяк не відповідав свідомості київських трудящих, зрослій за ці чотири місяці. Тоді, в перші дні революції, демагогічні фрази есерів та еквілібристична казуїстика меншовиків забивали памороки недосвідченим, але очманілим від радощів людям. І вони віддавали свої голоси за кожного, хто ефектніший був у своїх промовах за революцію.

Тепер вже було не те. Адже коли стало до діла, то меншовики з есерами стояли за дальше ведення війни, проти усіх домагань робітників і ставили опір розподілові поміщицької землі між селянами. Сьогодні більшовицькі вимоги підтримували вже не тільки на тих підприємствах, де більшовицькі організації переважали інші, як-от у металістів або кравців, але й на тих, де більшовицьких організацій не було зовсім: більшовицька критика діяльності Тимчасового уряду розкривала людям очі. Навіть тоді, коли доводилось Іванову виступати перед мітингом, який не приймав більшовицьких пропозицій, – однаково він бачив: це тільки дочасно, мине небагато часу – і ці ж таки люди стануть ентузіастами більшовицьких ідей.

…Лишь мы, работники всемирной,

Великой армии труда,

Владеть землей имеем право,

А паразиты – никогда…