Розділ «Червень»

В залі загуло. Меншовики гукали:

– Це – загроза російській революції!..

Есери теж репетували, але переполовинились.

Українські есери гукали:

– Підтримуємо! Домагаємось автономії!

Російські есери долучили свої голоси до меншовиків:

– Зрада! Вас інспірувала Центральна Рада!..

– Ні, – відказав Іванов. – Центральна Рада тут ні до чого. Ми – більшовики – єдина партія, яка не входить у Центральну Раду. Але – така платформа нашої партії, більшовиків, і вона цілковито відповідає домаганням українських робітників і селян…

– Звідки ви там знаєте, чого домагаються українські робітники і селяни? – почулися глузливі вигуки.

Іванов поклав перед собою на трибуну пачку паперів:

– Ось резолюції сільських сходів, різних повітових з'їздів, зборів та мітингів трудящих. Таких резолюцій є тисячі. У мене тут з собою лише кілька сот. Дозволите оголосити? Читання цих текстів забере тільки п'ять з половиною годин! Я починаю…

В залі знявся галас, гупання ногами і свист.

Коли встановився сякий-такий лад, Іванов сказав:

– Ніколи не думав, що оголошення волі народу може викликати в органі народного представництва таке обурення. Мимоволі робиш висновок, що такий орган втрачає право представляти народ…

Гамір вибухнув знову і не припинився, аж поки Іванов не поклав назад у кишеню свою паку паперів:

– Добре, не буду користати з парламентського права на публікацію документів протягом необмеженого часу. Власне, в цьому й нема потреби: всі ці ухвали однодушно вимагають для України національно-територіальної автономії. – Він раптом вийняв з другої кишені другу, ще грубілу пачку паперів. – А це резолюції сільських сходів з вимогою передати селянам землю без викупу. По Київщині такі резолюції ухвалили селяни сіл: Рокитне, Узин, Лосятин, Григорівка, Забуянь, Загальці, Красногірка, Стави, Ново-Петрівці, Зозулинці, Кагарлик…

Він читав і читав – десятки назв українських сіл, але за ґвалтом у залі чути вже не було. Тоді Іванов гукнув пристрасно і запально:

– Бійтеся, парламентарії, не задовольнити справедливих вимог трудового народу! Ви відштовхуєте від себе незаможне селянство своєю політикою захисту інтересів поміщиків, відштовхуєте робітничий клас своєю політикою захисту інтересів підприємців та буржуазії…

Гамір знявся неймовірний – меншовики і есери бігли до трибуни і вимахували кулаками з неприхованим заміром вчинити кулачну розправу. Декілька членів президії вхопили за фалди піджака оратора й тягли його з трибуни геть. Але Іванов скинув з плечей піджак – під піджаком на ньому була солдатська гімнастерка – і на хвилинку знову з'явився на трибуні:

– Бійтеся не задовольнити й справедливих вимог українців! – гукнув він ще раз. – Ленін ще в квітні сказав: коли в Росії буде республіка Рад, то українці не відокремляться, а от коли й далі буде республіка Мілюкова – а ваш Керенський продовжує політику Мілюкова, то українці, і справді, зажадають відокремитися!..