Розділ «Червень»

– Чому ж ви клопочетесь гарматним м'ясом?

– Ми не вважаємо солдатів гарматним м'ясом, пане Петлюро! Озброєний народ буде гарантом соціалістичної революції! А ви гуртуєте солдатів-українців, щоб і справді перетворити їх на гарматне м'ясо в імперіалістичній війні!

Петлюра з обуренням сплеснув руками:

– І це говорить українець! Українська армія буде гарантом ствердження української державності, пане Коцюбинський! Визволення України ми здобудемо тут, а не у вашому Петрограді!

Коцюбинський знизав плечима:

– Ми, більшовики, вважаємо, що Київ і Петроград повинні боротись разом і за соціальне, і за національне визволення.

Петлюра дратівливо урвав:

– Даруйте, але ми не на мітингу! Я вважаю, що розмову про полуботківців вичерпано: вони залишаться тут!

Він проказав це гонористо, але зразу ж додав:

– І ми не чинимо протизаконно, майте це на увазі: вони підуть на фронт, як того вимагає верховне командування, тільки – під нашими жовто-блакитними прапорами!

Коцюбинський блиснув очима з-під брів:

– Отже, ви – за Тимчасовий уряд?

– Ні! – закричав Петлюра і навіть тупнув ногою. – Ми створимо український уряд – і українці на фронті підіпруть український уряд у Києві славою своїх перемог!

Коцюбинський проказав холодно:

– Не кажіть так наперед за всіх українців, пане Петлюро! Є й такі українці, які старатимуться, щоб солдати – і українці, і росіяни – готувались до… війни класової.

Петлюра спинився серед кімнати, звів руки догори і глянув у стелю:

– І це говорить син нашого улюбленого письменника, творчість якого я так глибоко поважаю і справами якого я сам особисто так багато клопотався!

– Спасибі за турботи, – відказав Коцюбинський. – Але батько сам виховав свого сина, і мусите знати, що всі діти українського письменника Коцюбинського – більшовики!..

Коцюбинський вийшов, не сказавши «маю честь»…

8