Розділ «Облога ночі Роман»

– Ти примітив добре цього дядька з обротькою?

– Атож, товаришу командире.

– Біжи огородами навпростець до греблі, заховайся у кущі і сиди, аж доки не пройде він через греблю, потім наганяй нас.

Свирид побіг на садки, а Байда звернувся знову до Гната Убогого:

– А я що, не робочий? Чому ж ти рекомендував мене в партію? Мабуть, таки мало одного ока, щоб роздивитись людину. Ти що, забув, чого Данило Лісконіг приходив на шахти? Раз – заробити на коня, вдруге – на корову, втретє – на нову хату. Чув, що офіцери зупинились у його хаті? То вона, значить, найкраща в селі. А хіба ти не помітив, як він перший раз сказав, що найстарший командир капітан, батальйон, значить, зупинився в селі, а коли я спитав, так уже капітан в генерала обернувся, в цілу дивізію. Підіслане, стерво, щоб налякати. Бач, як про нас піклується? «Денікінці не тронуть, тільки складіть зброю». Десь сидить зараз у кущах і дивиться, в який бік рушимо. Так ось що я рішив. Вони нас наганяли до фронту, щоб зничтожити, а ми підемо на з'єднання з червоними. Клич Омеляна, клич Духоту, будемо рішати, а обоз нехай витягається на схід сонця, як і казав я Лісконогові.

Коли Байда зібрався вже виходити з двору, до нього підійшов господар. Він був босий, у білій сорочці й білих штанях і при місяці скидався на привид.

– Об чім я хотів у вас запитати? – сказав він несміливо.

– Питай, діду.

– Що ж воно далі буде?

– Будуть люди на землі, як сказав кобзар Тарас Шевченко.

– Це ж ви підете, а прийдуть денікінці. Що ж тоді?

– Коли ви їм любі – по голівці погладять, а ні – то з другого боку.

– А що землю панську розібрали?

– Для того ми й воюємо з денікінцями, щоб її назад не заграбастали. Земля народові належить, і шахти народові. Так же, діду?

– Та хто ж усе обходжає, як не ми! Так, значить, тримати землю?

– Тримайте, діду. А пани своє вже оджили.

– Спасибі вам. Мені так і партизан ваш казав. Не буде їм життя, панам!

Залишившись сам, Байда подумав: «Не одному мені не спиться при місяці на нашій Україні. Добре, хоч співають солов'ї».

На нараду зійшлися серед вигону. Байда не став пояснювати обстановки, вона й так була для всіх зрозуміла: загін попав в оточення.

– Лісконіг сказав, що денікінці вирушать не раніше як проти понеділка, значить, треба чекати їх проти неділі. Виходить – розкурювати немає часу. Завтра вдосвіта ми мусимо будь-що пробитись до своїх. Але червоних командирів треба попередити ще до ранку. Гнате, тепер доведеться тобі йти. У нас печаток немає, а в тебе є партєйний квиток.